Новий підхід до вивчення англійської мови на початковому етапі

Метод асоціативних символів

     

МАС – ігровий метод. У цьому й полягає основна його перевага над традиційними формами навчання. Гра – це творчість, гра – це праця. У її процесі в дітей виробляються навички зосередження, самостійного мислення, розвивається увага, дисципліна. Ігрові моменти роблять навчання цікавим, створюють у вихованців бадьорий настрій, полегшують подолання труднощів у засвоєнні матеріалу. МАС дає можливість складний навчальний матеріал перетворити в простий, а нудний – зробити цікавим.

      У процесі навчання англійської мови однією з основних проблем є засвоєння та збереження в пам’яті лексичного матеріалу. Робота розпочинається, як правило, із семантизації, тобто розкриття значення нових лексичних одиниць.

    Від ефективності та цілеспрямованості цього етапу залежить уся подальша робота над лексикою, тому педагог має обрати найефективніший спосіб презентації нових слів відповідно до вікових особливостей дітей.

     Незаперечним фактом є те, що на початковому етапі метод перекладу не лише не дає бажаних результатів, а може й нашкодити. Використання ілюстративного унаочнення у вигляді малюнків, карток, таблиць тощо дає хороший результат, адже в дітей добре розвинена зорова пам'ять. Якщо ж учитель скористається предметним унаочненням (іграшки, реальні предмети, макети) - ще краще, тому що учень може доторкнутися до них, узяти в руки, виконати будь-які інші дії, погратися з ними.

     Однак не всі предмети, іграшки ми маємо змогу принести на урок, «обіграти» їх. До того ж це займає багато часу. А з кожним уроком обсяг навчального матеріалу невпинно збільшується. Як же вчителю встигнути систематично повторювати обсяг мовного матеріалу, що постійно зростає? Це дуже легко зробити, якщо він працюватиме з уявними предметами, об'єктами, явищами, тобто з образами, показ яких супроводжується мімікою, жестами, рухами. Практичний досвід та застосування методично-теоретичних напрацювань дозволяють зробити висновок, що на початковому етапі навчання надзвичайно доцільно підключати елементи жестової мови як основної семантичної одиниці. Спостерігаючи за тим, як дитина засвоює слова рідної мови в природному середовищі, спираючись на елементарні зорово-слухові образи, ми проектували процес успішного запам'ятовування нею іншомовної лексики. Це і лежить в основі методу, який було названо Методом Асоціативних Символів (МАС), засвоєння через імітацію, максимально наближену до реальності.

    Метод асоціативних символів – мова рухів, жестів, міміки, мова нашого тіла, кодова мова уявлень і асоціацій. Протягом багатьох років, створюючи разом із дітьми на заняттях з англійської асоціативні образи-символи до всіх лексичних та граматичних одиниць, які вивчалися, ми здійснили спробу адаптувати цю своєрідну мову тіла до процесу вивчення предмета в дошкільних навчальних закладах та початковій школі.

    МАС – ігровий метод. У цьому й полягає основна його перевага над традиційними формами навчання. Гра – це творчість, гра – це праця. У її процесі в дітей виробляються навички зосередження, самостійного мислення, розвивається увага, дисципліна. Ігрові моменти роблять навчання цікавим, створюють у вихованців бадьорий настрій, полегшують подолання труднощів у засвоєнні матеріалу. МАС дає можливість складний навчальний матеріал перетворити в простий, а нудний – зробити цікавим. Діти виконують рухи й озвучують їх одночасно. Їм усе зрозуміло, тому що мова й рухи переплітаються. Створюючи асоціативні образи-символи, «оживляємо» кожне слово, з яким можна провести цікаву, захоплюючу гру. Практика свідчить, що використання іншомовного навчально-ігрового середовища значно збільшує ефективність засвоєння матеріалу. Наприклад: як цікаво «піти» з друзями на прогулянку до уявного парку, прокоментувати, що там бачимо (дерева, кущі, квіти, траву, білку, пташку, метелика), побігати парком, пострибати, пограти в футбол, половити метеликів, позасмагати на сонечку, влаштувати з друзями пікнік тощо. І все це за відносно короткий проміжок часу на уроці англійської мови, сидячи за партами. А ще можна пограти в гру «Уявне дерево». Один із її учасників зображує дерево (високо підняті догори руки), інші виконують різноманітні дії стосовно нього, складаючи римівки: 1, 2, 3 – Go to the tree; 1, 2, 3 – Run to the tree; 1, 2, 3 – Hop to the tree; 1, 2, 3 – Fly to the tree; і т.д. Використання асоціативних символів, створення умов, максимально наближених до життєвих ситуацій, робить можливим мимовільне запам'ятовування матеріалу, перетворює процес навчання у невимушене сприйняття. Тому засвоєння навіть порівняно великої кількості мовного матеріалу, не веде до перевантаження пам'яті. Цінність методу полягає ще й у тому, що, не використовуючи абсолютно ніяких затратних технологій, учитель має змогу постійно проводити високопродуктивні заняття, а не тільки спеціально підготовлені у створених для того умовах.

    Працюючи за цим методом, потрібно насамперед ознайомитися з технікою його застосування. Перед початком введення нового лексичного матеріалу вчитель разом з учнями домовляється, як вони зображатимуть мовою тіла той чи інший предмет, стан або дію, коментуючи їх спочатку рідною мовою. Рідна мова використовується тільки для пояснення асоціативних символів. Дитині достатньо лише раз показати, як зобразити мовою жестів предмети, об'єкти, наприклад: річку – 1, ліс – 2, парк – 3, зоопарк – 4.

як виконати певні дії: читати книгу – 1, грати з м’ячем – 2, дивитись телевізор – 3, грати на комп’ютері – 4.

    і вона стане активним учасником гри на занятті.

    Презентація будь-якого навчального матеріалу проходить за незмінними принципами: 1) домовленість про використання асоціативного образу; 2) перевірка розуміння; 3) озвучення цього образу мовою, яка вивчається, з одночасним зображенням його.

    Наприклад, під час вивчення теми «Квартира» вчитель, підключаючи яскраву дитячу уяву, ознайомлює учнів або ж за потребою придумує разом з ними асоціативні образи-символи до назв меблів. Ось деякі з них:

    1. ліжко – випрямлена права рука торкається середини долоні лівої, поставленої у вертикальному положенні; 2. стіл – руки з’єднані між собою в «Т» положенні; 3. стілець – стиснута в кулак рука у вертикальному положенні впирається в розкриту долоню іншої руки; 4. шафа – зведені докупи в горизонтальному положенні дві стиснуті в кулак руки асоціюються з дверима шафи, які будемо «відчиняти» та «зачиняти».

    Кожен педагог за бажанням по-своєму зображує той чи інший предмет, стан або дію. Головне, щоб діти розуміли його, а він їх. Під час роботи вчителі разом з учнями можуть імпровізувати, вносити свої зміни та доповнення в розробку символів. Діти, зазвичай, із захопленням беруть участь у цьому процесі, адже матеріал викладається в цікавій, ігровій формі. Діалог "учитель-учень" проходить на рівні відомих для обох сторін образів-символів, пов'язаних між собою за попередньою домовленістю.

          Після пояснення принципу створення відповідних асоціацій обов’язково перевіряємо, чи учні зрозуміли та запам’ятали їх. І тільки тоді починаємо озвучувати нові мовні одиниці іноземною мовою, тобто працюємо за технологіями: дивись-слухай-роби; слухай-роби; роби-кажи (Look, Listen and Do!; Listen and Do! Do and Say!) і т.д. Учні зайняті виконанням рухів. Вони – активні учасники ігрового дійства. Звукові сигнали відкладаються у пам’яті на підсвідомому рівні, тобто відбувається мимовільне запам’ятовування навчального матеріалу.

          Працюючи за МАС, учитель має можливість проводити з учнями систематичне повторення, що є обов’язковою умовою для вироблення автоматизму в спілкуванні іноземною мовою. Часто повторюючи матеріал, педагог додає певні деталі, розширюючи бачення дитини про вивчене, що сприяє кращому засвоєнню. Учням цікаво, коли до зображуваних ними, в цьому випадку, меблів будуть спрямовані певні дії: покажи на стілець, торкнись до столу, підійди до телевізора, підбіжи до ліжка, помий холодильник. Проводити подібні ігри можна по-різному: імітувати виконання дій, спрямованих до зображуваного заданого предмета, сидячи за партами або ж підходячи до нього. Як цікаво підійти, підбігти до «шафи», яку імітує один із учасників гри, «відчинити» її, назвати предмети одягу, які «знаходяться» в ній, «зачинити» тощо. Особливо цікаво маленьким школярам, коли, наприклад, іграшкова мавпочка виконуватиме кумедні дії на шафі: буде бігати, стрибати, танцювати, тупати ногами. Раптом у шафі «з’явилася» мишка, яка сідає на платтячко, сорочку, курточку, спідничку і т.д. Іграшкова мишка – то на шафі, то під шафою, то знову в шафі. А з яким захопленням підходять маленькі учні до зображуваного одним із них піаніно, щоб «пограти» на ньому, натискуючи на уявні клавіші! Під «виконану» мелодію можна співати знайомі англійські пісні. Масу позитивних емоцій викликає у школярів зімітована хатинка (двоє дітей стають один навпроти одного, піднімають догори руки і торкаються долонями до долонь). До такої хатинки можна підійти, підбігти, долетіти, доповзти, зайти та виконати різноманітні дії. Ще цікавіше, коли дитина, уособлюючись, наприклад, мишкою, виконуватиме різноманітні дії у хатинці, складаючи римівки: I’m a mouse. I sleep in the house; I am a mouse. I eat in the house і т.д.