Блог учителя англійської мови: Методична проблема:

"Розвиток комунікативних компетенцій учнів

шляхом застосування

засобів вербально-візуального навчання
англійської мови"

Актуальність досвіду

У наш час Україна займає чільне місце у міжнародному співтоваристві. Тому нині головним завданням є оволодіння іноземними мовами усіх верств населення (особливо молоді). Це потрібно для того,щоб мати доступ до світових економічних, соціально – освітніх та культурних можливостей.

Розв’язання цієї проблеми вимагає нових підходів до організації процесу шкільної освіти, вдосконалення його форм і методів. Одним із резервів інтенсифікації процесу навчання іноземної мови є використання засобів наочності.

Проблема вербально-візуального навчання іноземних мов є актуальною в усі часи.
В останні роки у зв'язку з прагненням людства до "суспільства без кордонів", залученням
до культурної спадщини і духовних цінностей народів світу, знання іноземної мови, зокрема англійської як інструменту міжкультурної комунікації, стало престижним та необхідним.

Загальновідомо, що ефективність навчання залежить від рівня сприймання інформації всіма органами чуття людини. Тому нині помітно розширилася область засобів наочності й ускладнився її інвентар (від тематичної ілюстрації до інтерактивних можливостей мережі Інтернет). Чим різноманітніші форми сприйняття навчального матеріалу, тим міцнішими та глибшими будуть знання учнів.

Основна ідея. Сучасне життя вимагає від людей знань та володіння іноземними мовами. Тому проблема вивчення англійської мови актуальна зараз як ніколи. Основна причина того, що учні недостатньо володіють іноземною мовою - обмежений словниковий запас. Структура лексичних навичок говоріння не завжди усвідомлено враховується при побудові комплексу лексичних вправ, що також негативно позначається на рівні володіння учнями лексичною стороною говоріння. Для підвищення комунікактивного рівня необхідно використовувати різні методи та засоби навчання. Так як іноземна мова вивчається в штучних умовах, це вимагає широкого застосування наочності в навчанні, особливо в молодшій і середній школах.

У 8-14 років у дітей інтенсивно формується самосвідомість, інтелект, розширюються кругозір і досвід. У цьому віці вдосконалюються всі психічні процеси: мислення, пам'ять, увага. Але без мотивації підлітки перестають бути уважними, погано слухають на уроках. Саме застосування засобів вербально-візуального навчання допомагає організувати діяльність учнів так, щоб їхня увага була стійкою і зосередженою. Цінність чуттєво-наочного сприйняття матеріалу полягає в тому, що воно мобілізує психічну активність учнів: викликає інтерес до занять іноземною мовою, знижує втому .

Принцип використання вербально-візуального навчання – один з найбільш інтуїтивно зрозумілих. Він випливає із сутності сприйняття, осмислення та узагальнення матеріалу учнями.

Використання засобів вербально-візуального навчання впливає на емоційну сторону особистості учня. Відомо, що органи зору мають найбільшу чутливість. «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути» – говорить прислів'я. «Пропускна» здатність органів зору в оволодінні інформацією у п'ять разів більша, ніж органів слуху. Така інформація відображається в пам'яті людини легко, швидко і надовго, а застосування наочності у поєднанні зі словом вчителя сприяє більш міцному засвоєнню матеріалу.

Засоби вербально-візуального навчання допомагають створенню образів, уявлень, мислення, що перетворюється потім на поняття. Наочність сприяє розвитку спостережливості, естетичного смаку, культури мислення, пам'яті і підвищує інтерес до вивчення англійської мови. У традиційному розумінні засоби вербально-візуального навчання - це ілюстративна компонента, забезпечення потреби учня побачити в будь-якій формі предмет або явище.

Безсумнівно, урок повинен бути ефективним. Сьогодні існує об’єктивна потреба модифікувати традиційний урок, наповнити його такими видами робіт, котрі допомагають активізувати індивідуальну та диференційовану роботу, націлювати дітей на самостійний пошук навчальної інформації.

Жак Делор, голова комісії з освіти ЮНЕСКО, сформулював основні чотири цілі освіти ХХІ століття:

· навчити жити;

· навчити працювати;

· навчити діяти разом;

· навчити вчитись.

Тому кожен педагог повинен особливу увагу приділяти створенню мотиваційного та емоційного поля на уроці. Наприклад, учням подобається, коли урок починається з віршів або колажу, у яких беруть участь як діти, так і вчитель.

Незвичайним для творчо працюючих учнів на уроці є завдання, пов'язані з колажуванням. Як відомо, засновником цього жанру вважають Пабло Пікассо. Його «Натюрморт з плетеним стільцем» і «Пляшка аперитиву» надихнула наклеювати на перший погляд непоєднувані речі. Коли учні готують розповідь мовної теми, вони теж із задоволенням беруть звичайні вирізки паперу, залитого кольоровою фарбою і, розповідаючи, викладають малюнок, начебто будують свій власний незвичайний світ. Безперечно, цікава усвідомлена робота учнів підвищує рівень їх навчальних досягнень та творчих здібностей.

Водночас одним із засобів активізації пізнавальної діяльності учнів є використання комп’ютера та Інтернету, що дає можливість отримати більш сучасну інформацію, ніж та, що викладена в підручниках. Наприклад, учні займаються пошуковою роботою, знаходять додаткові відомості, виготовляють власні презентації відповідно до теми.

Прагнення вчителя утримати інтерес школярів до навчальної праці втілюється через використання нестандартних уроків. Урок-подорож доцільний при вивченні країнознавчих тем; урок- дискусія порушує проблему соціальних та філософських питань; уроки-змагання (КВК, Брейн-ринг, Ерудит) застосовують для перевірки засвоєних знань. Інтегровані уроки, які мають незвичайні задуми, організацію та методику проведення, поєднують знання учнів з різних предметів (тема «Великобританія» - англійська мова, географія, образотворче мистецтво; тема «Українські письменники» - англійська мова, українська література та образотворче мистецтво).

К.Д. Ушинський говорив: «Зробивши цікавим свій урок, ви можете не боятися, що надокучите учням, та пам’ятайте, що не все може бути цікавим, але є й нудні речі, і вони мусять бути. Привчіть дитину робити не тільки те, що її цікавить, але й те, що не захоплює, - робити заради задоволення, виконувати свій обов'язок». І це, дійсно, треба пам'ятати.

Висновок

Засоби вербально-візуального навчання на уроці повинні бути цілеспрямовані і методично виправдані. А це вимагає серйозного підходу до їх адекватного вибору. Знання дидактичних вимог щодо використання наочності та методичних особливостей її використання допоможе уникнути поширених у шкільній практиці недоліків та помилок. Правильно підібране унаочнення активізує навчально-виховний процес і формує у школяра мовленнєві знання, навички та вміння. Отже, використання вербально-візуального навчання дозволяє доводити мовленнєвий матеріал, необхідний для використання у певній ситуації, до автоматизму. Тому це сприяє розвиткові комунікативної компетентності.